Завдяки їм значно розширились можливості лікування хвороб, що донедавна ще вважались вироком. І при всіх цих інноваціях успіх лікування конкретної людини великою мірою залежить від ефективної комунікації з лікарем. Холодний професіонал а-ля доктор Стрейндж чи нестерпний геній Хаус вражають на екрані, а не в житті. У реальному житті пацієнти ставлять комунікабельність і доброзичливість лікаря не нижче його професійності.

‍

Лікар і пацієнт як колеги в боротьбі проти хвороби.

‍

Раніше комунікація між лікарем і його пацієнтом часто зводилась до сухого інформативного обміну симптоми – призначення. Сьогодні ситуація змінилась.Американський фахівець із біоетики Роберт Вітч виділяє кілька моделей спілкування між лікарем і пацієнтом: технічна (лікар виконує свої обов'язки професійно, але безпристрасно, сприймаючи пацієнта, як механізм, що потрібно полагодити), сакральна (лікар виступає у ролі «батька», а пацієнт «дитини», котра має безапеляційно виконувати вказівки свого батька, схиляючись перед його мудрістю), колегіальна (в центрі стоїть пацієнт, він із лікарем стає ніби колегами в боротьбі проти хвороби і відіграє у цій боротьбі активну роль), контрактна (лікар укладає з пацієнтом негласний чи офіційний договір про лікування, але рішення приймає сам, лише обґрунтовуючи їх пацієнту).Безперечно, зараз, коли медицина стає все більш пацієнтцентрованою, у тренді колегіальна модель. Пацієнти все частіше ретельно вивчають інформацію про свою хворобу, методи лікування, побічні дії ліків і специфіку процедур тощо. Таке спілкування передбачає високий ступінь довіри і взаємоповаги між людьми. І коли трапляється прямо протилежна ситуація – пацієнт не в змозі чи не хоче вникати в деталі лікування – на передній план виходить вміння лікаря пояснити складні речі простою мовою і переконувати.І ще раз про довіру. Саме довіра, а не сліпа віра у всемогутність лікаря, відіграє ключову роль у колегіальній моделі взаємин. Вона критично важлива для всього діагностично- лікувального процесу, і чим складніше захворювання, тим вона важливіша, адже на кону може стояти життя людини. Завдання лікаря – цю довіру завоювати. Компетентність, авторитетність, чесність, поєднана із делікатністю, хороші комунікативні якості – ці особистісні риси лікаря вибудовують надійний міст довіри між ним і пацієнтом.

‍

Кити, на яких стоїть успішна комунікація

‍

Чотири кити, на яких стоїть успішна комунікація між лікарем і пацієнтом, – це підтримка, повага, розуміння і співчуття. Без них неможливі хороші стосунки загалом між людьми, а тим більше в терапевтичному процесі.Пацієнту важливо відчувати підтримку від свого лікаря, його небайдужість і бажання допомогти. Підтримка, не тільки від лікаря, а й від рідних, друзів, колег, дає пацієнту відчуття надійного тилу за спиною і бажання брати активну участь у видужанні.Кожна людина унікальна і повага до цієї унікальності, до особистості пацієнта, стає запорукою успішного спілкування та лікування. Варто нагадати і про повагу до почуттів пацієнта. Фраза лікаря: «Та що ви тут розпереживались, ви ще не бачили справжніх проблем» – може відбити бажання надалі спілкуватись із лікарем, а то й зовсім відмовитись від лікування. І як не сумно, в пацієнтських групах подібні історії – не рідкість.Розуміння виявляється в активному зацікавленні історією пацієнта. Уважний погляд, уточнюючі фрази і навіть просте «Я вас розумію» значно полегшують спілкування, сприяють щирості, довірливості і в підсумку – хорошому результату лікування. Пацієнт потребує, щоб його не тільки вислухали, а й почули. До речі, агресивна поведінка хворих часто зумовлена саме переконанням у тому, що їх не хочуть почути, зрозуміти, що лікарям взагалі байдуже до їхніх проблем. Спокійна доброзичлива розмова в такому разі помагає загасити полум'я конфлікту.І звісно, вміння поставити себе на місце пацієнта, подивитись на світ його очима, відчути його страх і надію. Все це виявляється у співчутті. Вислухати, покласти руку на плече або просто побути поруч кілька хвилин – ці прості дії можуть допомогти встановити глибокі довірливі стосунки із пацієнтом.

З кожним роком все більше медиків усвідомлюють потребу здобувати навички ефективної комунікації з пацієнтами. Цьому сприяє медична реформа, розвиток приватної медицини, збільшення конкуренції. Голос пацієнта стає все більш відчутним. І, здається, ще не було часів, коли б взаємини між тими, хто потребує допомоги, і тими, чиє покликання її надавати, були такими наповненими й дружніми.